З початком німецько-радянської війни, українські націоналісти покладали надію на те, що з допомогою Німеччини та її союзників вдасться розбити Радянський Союз, проголосити незалежну Україну. Однак акт проголошення незалежності у Львові від 30 червня 1941 р. та арешти причетних до події засвідчив, що у нацистів щодо українських земель – свої плани. Поступово колишні ситуативні союзники почали перетворюватись на ворогів. Розпочались зіткнення між німецькими каральними органами та бійцями ОУН-УПА, пише ilvivyanyn.com.
Генерал-політвиховник УПА
Дмитро Маївський був сином звичайного сільського вчителя, народився у селі Реклинець (Сокальський район). Маївський вступив до лав ОУН у 1933 р., був здібним організатором, конспіратором, очолив повітовий провід ОУН Жовківщини, згодом очолив окружний провід Сокальщини. За участь в ОУН Маївський був покараний польською владою, отримавши 10 років ув’язнення. Невідомо як би склалась доля оунівця, якби не розпочалась Друга Світова війна. Маївський добре знав польську та німецьку мови. З початком протистояння Рейху та Речі, Маївський очолював партизанський загін, що діяв у районі с. Воля Жовтанецька Жовківського повіту. Партизани створили своєрідну народну міліцію, роззброювали окремі польські підрозділи, слідкували, аби у підконтрольному їм секторі не було мародерів та кримінальних елементів.
Маївський був викладачем підготовчих курсів Служби безпеки ОУН, які організовував німецький абвер. Німцям потрібні були агенти, оскільки Рейх повним ходом готувався до зіткнення з СРСР. Маївський повернувся до України влітку 1941 р., у розпал репресій німців протии ОУН. Оунівці зрозуміли, що Німеччина такий же ворог як СРСР, однак не розпачали масштабної збройної боротьби, мотивуючи це тим, що потрібно економити сили проти СРСР, одночасно вести боротьбу з двома гігантами – марна справа
Постріл 20 листопада
Протягом 1941-1942 рр. Маївський був учасником похідних груп ОУН. Такі групи здійснювали рейди територією України, агітуючи населення проти окупантів, налагоджуючи зв’язки між різними ланками ОУН.
У листопаді 1942 р. репресивні органи Третього Рейху активну розшукували членів ОУН, намагаючись розправитись з цією організацією. Маївський перебував у Львові. 20 листопада він завітав на конспіративну квартиру, де засідку влаштували співробітники таємної державної поліції – гестапо. Маївський, будучи досвідченим підпільником вчасно зрозумів, що на нього влаштували засідку, скористався пістолетом і першим же пострілом убив штурмфюрера СС Герхарда Шарффа. Есесівець отримав кулю у голову. Підпільнику вдалось убити ще одного співробітника поліції, хоча й сам Маївський отримав два поранення. Поранений він зумів втекти з квартири через вікно. Три тижні Маївський лікувався у Бібрці. За вбивство офіцера гестапо німці стратили понад 70 ув’язнених націоналістів, що перебували у тюрмах Львова та Старої Ягольниці (поблизу Чорткова).
Видужавши, Маївський продовжив діяльність в ОУН. Поряд з Р.Шухевичем та З.Матлою, Маївський входив до складу Бюра Проводу ОУН. Маївський був одним з ініціаторів створення Української Головної Визвольної Ради, був генералом-політвиховником УПА. Підпільнику довелось перебувати за кордоном, підпільно перебираючись з однієї країни у іншу. 19 грудня 1945 р., перетинаючи чесько-німецький кордон, Маївський потрапив у засідку чеської поліції і аби не потрапити до її рук, не зазнати катувань, застрелився. Посмертно підпільник був нагороджений Золотим Хрестом Заслуги УПА.
