Шляхи Господні – несповідимі. Кожен українець знає постать Степана Бандери. Для одних – це національний герой, символ нації, символ боротьби. Для інших – коллаборант, союзник нацистів, суперечлива персона. Та далеко не всі знають біографію племінника відомої історичної постаті, пише ilvivyanyn.com.
Офіцер радянської армії
Тарас Бандера народився 6 лютого 1929 р. у Стрию, на території тодішньої Речі Посполитої. Коли дитині було приблизно чотири роки, він з батьками перебрався на Східну Україну – в УССР тривала українізація, суспільство потребувало вчителів української мови. Далі сліди батька Тараса загубились, а мати з сином повернулась до Львівської області. Хлопець з матір’ю оселились у Бориславі, звідкіля мати була родом. У 1941 р. розпочалась німецько-радянська війна. Матір із сином евакуювались до Сибіру. Частина істориків наголошують на тому, що їх депортували. Це не відповідає дійсності, оскільки у 1946 р. обидвоє знову повернулись на Західну Україну. У 1952 р. Тарас закінчив військовий факультет Ленінградського інституту фізичної культури ім.Лесгафта, отримавши звання лейтенанта Червоної Армії. Тарас проходив службу у ракетних військах, не змінюючи прізвища, працював інженером на бориславському підприємстві “Хлорпроект”. Окрім цього, племінник провідника ОУН був відомим спортсменом – майстром спорту СРСР зі стрільби з лука. У Бориславі функціонувала потужна школа лучників, а у 1960 р. в місті навіть відбулась першість Союзу з цього виду спорту. Тарас Бандера викладав у Львівському спортивному клубі армії Прикарпатського військового округу, виховав 19 майстрів спорту.
Не прагнув популярності, не завів власної родини
На відміну від свого дядька, на честь якого ставлять пам’ятники, пишуть книги та вірші, влаштовують різноманітні масові заходи, Тарас залишався “у затінку”. Люди, які спілкувались з Тарасом стверджували, що він був людиною врівноваженою та спокійною, ніколи не ліз у політику, не мав запального характеру. Тараса можна було побачити на різноманітних заходах репресованих та політв’язнів. Тарас писав мемуари, спілкувався із спортсменами, передаючи їм свій досвід. Цікаво, що в інтернеті не має жодних інтерв’ю з племінником провідника. Радянська влада прагнула не афішувати Тараса через його рідство з Степаном Бандерою, а націоналісти прагнули уникати цієї постаті, яка булла наче “біла ворона” у родині провідника ОУН.
Тарас Бандера у 2009 р. став почесним мешканцем Борислава, а у 2016 р. чоловіка не стало. Він так і не одружився, не завів власних дітей.
Багато громадських діячів та політиків взагалі заперечували рідство Тараса Бандери та Степана, стверджували що це лише однофамільці і за допомогою цього “трюку” радянські спецслужби прагнули дискредитувати провідника ОУН. Хоча не має жодних заперечень чи спростувань того, що Тарас Бандера не доводиться родичем Степанові. Тарас Бандера жодним чином не зганьбив свою родину, не був службовцем КДБ чи партійним діячем. Якщо подивитись деталі багатьох сучасних українських політиків – то їх батьки, дідусі та бабусі обіймали високі посади як у держорганах СРСР так і у партійній структурі.
