25 Травня 2022

Львів крізь десятиліття, або ж памятник Сталінській Конституції

Related

Підкамінь – наймістичніше місце Львівщини

У Львівській області, повідомляє сайт ilvivyanyn.com, розташоване загадкове селище,...

Унікальний Музей східного мистецтва на Львівщині

Музей східного мистецтва розташований у містечку Золочів у Львівській...

Могла стати дизайнером, однак вибрала карате

Аби стати відомим спортсменом, справжнім чемпіоном, потрібно прикласти надзвичайно...

Планшети для обладнання офісів: бізнес має працювати за будь-яких умов

Ситуація в Україні дедалі стає складнішою. В умовах війни...

Історія львівського артцентру “Дзиґа”

Мистецький простір “Дзиґа” розташований у самому серці Львова, на...

Share

 

Так вже склалося історично, що в різні періоди існування наше місто спіткало чимало змін. За багато років Львів пережив не одну владу, зміну режимів, моди та багато-багато іншого, пише сайт ilvivyanyn.com. На жаль, зберегти всю пам’ять і історичні знаки, що мали б нагадувати сучасникам про (не)трагічні сторінки життя Львова так і не вдалося, і тільки архіви розкажуть про місто з усіма його таємницями та втраченими символами.

Звісно, з-поміж усіх таких втрачених пам’яток у Львові є такі, які б хотілося повернути, однак в цьому матеріалі ми розкажемо про загублену пам’ятку, якої краще б у місті і не було ніколи – пам’ятник Сталінській Конституції. 

Друга світова, Львів та пропаганда

львів

Зі стартом кампанії армій Німеччини та Польщі проти Польщі, порушення кордонів зі східного та західного напрямів у вересні 1939-го року, територія Західної України опинилася в дуже скрутному становищі. Розпочалася Друга світова війна, в ході якої Львів опинився у складі Радянського союзу. Вже у перші ж дні місто та його мешканці зазнали чимало змін.

Передусім, це стосувалося введення нової символіки, настільки “яскравої” і чіткої, що одразу було видно, у чиїх владних руках опинилося місто Лева цього разу… З’явилися пам’ятники та інші символи, вулиці Львова буквально зарясніли пропагандою, яка мала проникнути у свідомість кожного мирного мешканця міста. 

Одним з таких пам’ятників і став монумент Сталінській (Радянській) Конституції. Його спорудили дуже швидко – у жовтні 1939-го року, і поспішили виставити на монументальне місце у самісінькому центрі Львова. Виконували роботи зі створення пам’ятника-пропаганди Сергій Литвиненко (так-так, той, хто проєктував пам’ятник Іванові Франку) та київський художник Михайло Дмитренко. Безпосередньо ж створенням пам’ятника займалися не менш відомий скульптор Євген Дзиндра та Андрій Коверко. 

Скульптура без естетики та мистецької цінності

сталінська конституція
Фото – Фотографії старого Львова

Хто б міг собі уявити, що у Львові колись було таке “чудо” скульптурного мистецтва? Та ще й де – у самісінькому “серці” міста, на “острівку” посеред сучасного проспекту Свободи, де б пропаганда мала спрацювати якнайкраще. 

Як же виглядав пам’ятник? Він являв собою велику багатофігурну композицію, присвячену сталінській конституції 1936-го року, яка складалася з чотирьох гіпсових скульптур. Скульптурами були червоноармієць, селянка, студентка та гуцул, що, вочевидь, мали символізувати дружбу народів. Підтверджують цю думку і написи, виконані українською, польською мовами та їдишем. Цими мовами були написані окремі статті з конституції Сталіна.

Згадуючи про їдиш, варто зазначити, що це була абсолютно свідома вказівка радянської влади. Таким чином, вочевидь, хотіли “заманити” якомога більше підтримки серед львів’ян, серед яких тоді було чимало євреїв. 

Сказати, що пам’ятник мав по-справжньому жалюгідний вигляд, означало б не сказати нічого. Скульптури виконані зі звичайнісінького гіпсу, основу пам’ятника виконали з дощок, які поштукатурили і також облили гіпсом. Ще й нагорі цього всього мистецького чуда майорів червоний прапор – як-ото “вишенька на торті”. 

Все сталося так, як і мало бути, – у червні 1941-го року до міста прийшли німці. Знищення радянського пам’ятника їм навіть не потрібно було планувати – мешканці міста буквально за кілька годин впоралися з цим практично голіруч. Так і завершилася історія пам’ятника, якого краще б Львів ніколи і не знав.