У львів’ян різних поколінь і різні спогади та асоціації, пов’язані з легендарним стадіоном “Україна”. Хтось тягав важкі відра з цементним розчином при його будівництві в 60-х, хтось у 90-х торгував на базарних ятках, розкладених просто на футбольному полі,та більшість з них у всі часи були затятими вболівальниками на його трибунах, пише ilvivyanyn.com.
Молодіжна будова “Дружби”
На початку 60-х у Львові гостро назріла потреба у новому стадіоні. В січні 1963 року на футбольній карті СРСР появилась нова футбольна команда – “Карпати”, і вона потребувала арени для проведення матчів.
Місцем для стадіону було обрано закинутий глиняний кар’єр в Снопківському парку, що розташований по вул. Липова алея, 5. По рельєфу він чудово підходив для цього, інфраструктура та під’їзні дороги вже існували. Крім того, до центру міста звідси – рукою подати.
Авторами проєкту стали львівські архітектори: Ярослав Назаркевич, Ярослав Порохнавець, Лариса Скорик і Володимир Блюсюк.
Кожне гігантське будівництво потребує гігантських капіталовкладень. Тодішнє парт керівництво вирішило дану проблему традиційно для тих часів – зведення стадіону оголосили “комсомольською будовою”, що означало: “робітники будуть працювати там задарма”. Так, в основному тут важко працювала молодь: робітники підприємств, студенти, школярі. Кожен повинен був відпрацювати на будівництві обов’язкових 150-250 годин. Робота була не з легких, адже в основному працювали вручну.
Підприємства Львова та області також мали зобов’язання щодо будівництва стадіону. При першому ж зверненні “згори” керівник змушений був виділити для будови важку техніку чи автомобіль із повним баком пального і водієм. Таким чином величезний за розміром стадіон обійшовся державі за копійки – кошторис першої черги будівництва становив лише 100 тис. рублів.
Саме будівництво спортивної арени тривало досить недовго, офіційно з 1 квітня по 17 серпня 1963 р, хоча підготовчі роботи велися ще кілька років до того. Вже 18 серпня весь Львів святкував з нагоди відкриття центрального стадіону із символічною назвою “Дружба”.
Від “Дружби” до “України”
фото 70-х років
Стадіон у Снопківському парку багатий на історію та пережив чимало визначних подій в радянську добу.
Так, у день відкриття на його арені відбувся матч проти литовського “Жальґіріса”, в якому львівські “Карпати” зазнали поразки з рахунком 0:1. У вересні 1966 Львів відвідала олімпійська збірна СРСР, де зіграла матч з югославами.
На початку 70-х на стадіоні були встановлені своєрідні рекорди по кількості глядачів. Так, при 41 700 сидячих місць, на товариській зустрічі з “Палмейрасом” в 1970р. на стадіоні налічувалось близько 50 тисяч глядачів, а в 1971 на грі проти київського “Динамо” 51 тисячу вболівальників. Люди спостерігали за грою, заполонивши всі проходи, багато з них окупували гілки дерев, що ростуть довкола стадіону.
5 липня 1967 р на стадіоні проходив фестиваль радянсько-чехословацької дружби, почесними гостями якого стали легендарні космонавти Юрій Гагарін, Валентина Терешкова та Олексій Леонов. На полі стадіону у 1969-му львівські “Карпати” приймали вітання з нагоди здобуття Кубка Радянського Союзу.
З наближенням 90-х на трибунах стадіону все більше почали проявлятися протестні рухи проти радянського режиму. Як згадує Ілько Лемко, відомий львовознавець, все частіше поруч із гаслом “Карпати-вперед!” звучало “Україні-волю!”
У 1990 р. стадіон “Дружба” було перейменовано на “Стадіон “Україна”.
