День народження “Великого Львова”

4. June 2021 Marian Khomiak

В історії кожного міста є маловідомі і призабуті дати, які мали подекуди вирішальне значення для його подальшого життя. У минулому Львова їх вдосталь, і серед них - день народження “Великого Львова”. Йдеться про проект розширення меж міста завдяки приєднанню до нього приміських сіл. Приєднані території планувалось модернізувати, головно - у питанні інфраструктури й системи комунікацій. Далі на ilvivyanyn.

“Великий Львів” офіційно постав 31 березня 1931 р. Ґміни, які приєднали, - Клепарів, Голоско Мале, Замарстинів, Знесіння, Кульпарків і Сигнівка, а також частини гмін Білогорща (Левандівка), Кривчиць та Козельників. Дотеперішня площа міста збільшилась більш, ніж удвічі - з 31,4 до 66,9 кв. км.

Аргументи pro i contra

Ідея про приєднання приміських ґмін зародилась у 1901 р. Після 30 літ різних досліджень даного питання та численних дискусій, врешті за президента міста Юзефа Ноймана (Józef Neumann) воно було вирішене (ухвали Міської ради від 12 та 2 квітня).

В обговоренні, звісно, лунали аргументи "за" і "проти". Перших було більше. Зокрема, на засіданнях Міської ради вказували на культурну, комунікаційну, промислову й гігієнічну занедбаність згаданих ґмін. Важливим питанням було усталення нерегулярних міських границь.

1

Юзей Нойман

Львівський магістрат 26 червня 1925 р. представив Раді міністрів детальний меморіал. Документ активно обстоювали комісари міського управління (Міська рада натоді була розпущена) - Ян Стшелецький, інженери Максиміліан Матакевич, Тадеуш Обмінський та Роман Франковський. Рада міністрів розпорядженням від 11 квітня 1930 року постановила вилучити згадані ґміни з Львівського повіту та приєднати їх до Львова.

Сам чин приєднання довелося перенести аж на рік. Така пауза була викликана підготуваннями. Львівський воєвода граф Войцех Агенор Голуховський розпорядженням від 5 серпня 1930 р. рекомендував укласти майнові угоди між ґміною Львова та приєднаними громадами. Згідно з розпорядженням уже наступного львівського воєводи Броніслава Наконечнікова-Клуковського (23 березня 1931 р.) до міста Львова приєднувалися ґміни, більшість з яких, як було сказано у документі, були славним плодом господарської діяльності старого львівського міщанства. І дальше: “...власне ці ґміни були закладені львівськими міщанами упродовж 1386-1470 рр. на пустирях, які були подаровані місту королями Казимиром Великим та Владиславом Ягайлом”.

1

Броніслав Наконечніков-Клуковський

Розпорядження Ради міністрів

Про розширення меж міста Львова оголосили розпорядженням від 11 квітня 1930 р. У документі вказувалось, що з Львівського повіту вилучаються і до Львова приєднуються:

Сільські ґміни: Замарстинів, Клепарів, Голоско Мале, Знесіння, Сигнівка, Кульпарків;

З сільської ґміни Білогорща присілок Левандівка, який становив компактну територіальну одиницю;

З сільської ґміни Козельники північну частину, обмежену з півночі залізничним тором Львів-Станіславів, з півдня - колією Львів-Станіславів, зі сходу - межею з сільською ґміною Сихів;

З сільської гміни Кривчиці частину, обмежену лінією від межі між Львовом, Кривчицями й Лисиничами до тої точки, де ця межа перетиналась з присілком Яловець, далі вздовж межі між згаданим присілком та ґміною Кривчиці до пункту перетину межі ґмін Кривчиці-Яловець і Лисиничі, звідти - вздовж границі обабіч колії Львів-Бережани.

1

Урочисте приєднання

31 березня 1931 р. в урочистості з нагоди приєднання приміських ґмін до Львова взяли участь всі офіційні особи, чимало громадських діячів і простих обивателів. Вранці, в 10:00, урочисте набоженство в архикатедральній базиліці відправив ксьондз канонік Казимир Дзюжинський у присутності представників цивільної та військової влади, а також делегатів приєднаних ґмін. Під час богослужінні на хорах грав військовий оркестр. Проповідь виголосив ксьондз професор Щепан Шидельський, в якій, поміж іншим, наголосив на обов'язках нових обивателів щодо славного міста.

1

Щепан Шидельський

Відтак в оздобленій залі Міської ради відбулась урочиста академія. Жителів ґміни, які увійшли у склад Львова, вітали воєвода, віцепрезес Кольбушовський та ін., натомість прощався з ними львівський староста Чеслав Екгардт. І останній акорд - зачитання урочистого акту приєднання, яке доручили д-ру Александру Чоловському.