Уроки життя: діти подають приклад дорослим

29. October 2019 Iryna Semerenko

Світ дитини абсолютно інший від світу дорослого. Для дітей важлива кожна дрібниця. Кожне слово. Вони постійно потребують уваги та похвали. Відчувають все: правду чи неправду, ставлення до себе. Справжню чи приховану усмішку. Реальна історія із щоденного життя, яка дасть нагоду усім нам задуматися над тим, - чи вміємо чути та слухати наших дітей, пише ilvivyanyn.com.

Історія з життя

Їхав я якось в маршрутці. На сидінні поруч грався хлопчик років шести. Його мама байдуже дивилася у вікно, не реагувала. А він смикав і смикав її за рукав. За вікном пропливали дерева, було сіро. Дитина щось вимагала, або щось стверджувала. І тут раптом мама як розвернеться від вікна, як смикне його за руку і як зашипить:

- Що ти хочеш від мене?!

Він затнувся.

- Що ти хочеш, я тебе питаю ?! Та ти взагалі знаєш, хто ти такий?! Ти ніхто! Зрозумів?! Ти ніхто-о! - вона це видихнула йому в обличчя, просто виплеснула.

Хлопчик дивився на неї, і мені здалося, у нього тремтить голова. Або це я тремтів. Відчув, як потіє спина. Пам'ятаю першу думку:

«Невже це вона йому каже?! Про кого вона думає в цей момент?!»
- Бачити тебе не можу, - прошепотіла вона.

діти

«Ти ж вбила його!» - сказав я, але ніхто мене не почув. В маршрутці, як за звичай, продовжували дрімати люди. Я сидів, не рухаючись. А хлопчик не плакав. Вона відкинула його руку і знову повернулася до вікна. Він вже не бушував, якось відразу притих. Дивився в розірвану спинку сидіння навпроти і мовчав. А у мене було бажання встати і при всіх, просто розірвати її на шматки! Сказати їй: «Це ти нікчемна мати! Це ти ніхто! Ти ж вбила його!» Клянуся, я б зробив це! Тільки хлопчик стримував мене.

Я закрив очі, став глибоко дихати, щоб якось заспокоїтись. А коли відкрив їх, побачив цукерку. Молодий хлопець, схоже, студент, такий світлий, кучерявий, в джинсовому костюмі, простягав цукерку хлопчикові. Він ще струснув рукою, сказав:

- Бери, це тобі.

Той взяв. І тут же хлопець простягнув йому другу цукерку. Хлопчик почекав і взяв другу. Далі відбулось таке, що коли згадую, то ледве стримую сльози.

Хлопець не став їсти, він торкнувся маминої руки. Вона не відразу повернула до нього обличчя. Але все-таки повернула. І видно хотіла добити його. Але він простягав їй цукерку.

Вона подивилася на нього, на цукерку, я бачив, як вона дивується. Тоді він вклав їй цукерку в руку. Вона, як обпеклася, - швидко повернула йому. «Я не хочу», - сказала.

Дві цукерки лежали у нього на долоні. Руку він не опускав. «Їж сам, - сказала вона і тихо додала. - Я не хочу ... Чесне слово». Тоді він поклав цукерку до неї на коліна.

Ніколи не забуду цю паузу. І цю дорослість. Переді мною за кілька хвилин цей хлопчик став чоловіком, а вона зі злої, роздратованої, стала красивою молодою жінкою. У всякому разі, це я так відчув.

Вона мовчала. Довго-довго мовчала. Дивилася на нього так, немов тільки побачила. Потім обняла. І він її обняв. Потім він розгорнув цукерку і дав їй. І поки вона не поклала її в рот, сам не їв. Ви уявляєте таке?! Це був ще один шок, але вже інший.
Я тоді подумав про себе: «Ось ти сидиш, такий праведник, ти хотів встати, ти хотів її звинуватити, хотів "розірвати", переробити. І ти б нічого не добився, крім скандалу і лайки. А цей хлопчик, подивися, наскільки він мудрий. Цей хлопчик переміг іншим. І проник до самих печінок, до серця, до сліз. А ще цей студент, який дав йому дві цукерки, - подумав я, - адже він не просто так дав дві».
Я озирнувся ... У задньому склі маршрутки побачив цього юнака, він йшов вдалину по холодній вулиці. А мама й син сиділи, схиливши голови один до одного.

Тут водій оголосив мою зупинку. Я, виходячи, доторкнувся до руки хлопчика. Я цим сказав йому «спасибі». Не думаю, що він зрозумів, але це й не важливо.

Урок життя

Я назавжди запам'ятав цей урок. Запам'ятати запам'ятав, але повинні були пройти роки, аби я його усвідомив. Що це і є справжнє, про яке не всі дорослі знають. Що тільки прикладом і потрібно виховувати. Не криком, не звинуваченнями, не биттям, ні. Тільки приклад працює, більше нічого. І хлопчик цей приклад показав. І їй, і мені. І він змінив нас ...

Не будь переможений злом, але перемагай зло добром.
Обіймаючи батьків - ми стаємо спокійними.
Обіймаючи коханих - ми стаємо щасливими.
Обіймаючи дітей - ми стаємо добрими.
Обіймаючи друзів - ми стаємо щирими.
Обіймаючи життя - ми стаємо мудрими.
Подаруйте частинку свого тепла ближнім!
Істина одна, 
як і Любов!